Кухня Мексики - це, скоріше, строкате змішання регіональних гастрономічних традицій, ніж єдиний набір страв. На півночі країни основні компоненти трапези - яловичина і козлятина, а спосіб їх приготування дуже нагадує американський (найчастіше барбекю). У центральній Мексиці все крутиться навколо кукурудзи, бобових і спецій (що, втім, зовсім не витісняє м'ясо) - у вигляді коржів, різноманітних рагу і запіканок. Південна частина країни фанатіє від курки і гострих овочевих страв, що легко пояснюється впливом карибської кухні, а узбережжя об'їдається рибою і морепродуктами. І все населення однаково обожнює гострий перець чилі, який тут у тих чи інших пропорціях додають практично в усі страви.
Як правило, національні страви не обходяться без трьох типових компонентів: тортільяс (кукурудзяних коржів), квасолі й гострого перцю чилі. Популярні «олья-подріда» (гуляш), «карне-Асадо» (смажена яловичина з квасоляним гарніром), ароматні «тамалес» (приготовані на пару шматки кукурудзяного тіста, обгорнені листом кукурудзяного ж качану й политі соусом). Розпещені папайєю, манго і Чайот мексиканці найбільше з ласощів шанують шматочки смаженоий цукровий очерет - «канас-асадас».
Із спиртних напоїв справжню славу країні принесла текіла, якої тут налічується більше 300 видів (офіційно затверджені тільки чотири: Blanco, Joven, Reposado і Anejo). Також гарні мексиканські вина (в основному вони створюються за європейськими технологіями), бренді «Дон Педро» і пиво «Корона». Популярні безалкогольні напої - «хорчата» на основі рисової муки, охолоджений чай з гібіскусу «агуа-де-ямайка», густий гарячий шоколад «чампурадо». На півдні країни виробляють чудову каву.
Кумедний факт: самі мексиканці, ось уже яке десятиліття справно пригощають все прогресивне людство текілою, але зовсім не п'ють її з сіллю і лаймом за схемою «лизни - перекинь - закуси». Ні, у справжніх мучачос все простіше: з горла без закуски, в кращому випадку запиваючи гострим томатним соком або пивом. А що до «методу» солі і лайму, то існує дві основні версії його появи. Перша - це дотепний рекламний прийом, за допомогою якої постачальники текіли успішно проштовхнули досі маловідомий самогон з агави на світовий ринок, зробивши його модним напоєм. Друга версія, медична, пов'язана з епідемією грипу в Мексиці в 20-х роках 20 ж століття. Нібито, оскільки з антибіотиками та іншим аспірином в країні тоді була напружена ситуація (а текіли якраз вистачало), то лікарі прописували хворим текілу з сіллю і соком лайму: сіль була потрібна, щоб хвороба вийшла з потом, а лайм служив натуральним антисептиком.
Як правило, національні страви не обходяться без трьох типових компонентів: тортільяс (кукурудзяних коржів), квасолі й гострого перцю чилі. Популярні «олья-подріда» (гуляш), «карне-Асадо» (смажена яловичина з квасоляним гарніром), ароматні «тамалес» (приготовані на пару шматки кукурудзяного тіста, обгорнені листом кукурудзяного ж качану й политі соусом). Розпещені папайєю, манго і Чайот мексиканці найбільше з ласощів шанують шматочки смаженоий цукровий очерет - «канас-асадас».
Із спиртних напоїв справжню славу країні принесла текіла, якої тут налічується більше 300 видів (офіційно затверджені тільки чотири: Blanco, Joven, Reposado і Anejo). Також гарні мексиканські вина (в основному вони створюються за європейськими технологіями), бренді «Дон Педро» і пиво «Корона». Популярні безалкогольні напої - «хорчата» на основі рисової муки, охолоджений чай з гібіскусу «агуа-де-ямайка», густий гарячий шоколад «чампурадо». На півдні країни виробляють чудову каву.
Кумедний факт: самі мексиканці, ось уже яке десятиліття справно пригощають все прогресивне людство текілою, але зовсім не п'ють її з сіллю і лаймом за схемою «лизни - перекинь - закуси». Ні, у справжніх мучачос все простіше: з горла без закуски, в кращому випадку запиваючи гострим томатним соком або пивом. А що до «методу» солі і лайму, то існує дві основні версії його появи. Перша - це дотепний рекламний прийом, за допомогою якої постачальники текіли успішно проштовхнули досі маловідомий самогон з агави на світовий ринок, зробивши його модним напоєм. Друга версія, медична, пов'язана з епідемією грипу в Мексиці в 20-х роках 20 ж століття. Нібито, оскільки з антибіотиками та іншим аспірином в країні тоді була напружена ситуація (а текіли якраз вистачало), то лікарі прописували хворим текілу з сіллю і соком лайму: сіль була потрібна, щоб хвороба вийшла з потом, а лайм служив натуральним антисептиком.
