Ма́йя — одна з цивілізацій Месоамерики, що відома своєю розвиненою писемністю, разючими досягненнями в архітектурі, мистецтві, астрономії та математиці. Попри поширені хибні уявлення, народ майя нікуди не зник, мільйони індіанців майя продовжують жити на тих самих територіях, де тисячу років тому мешкали їхні предки; багато в чому вони все ще дотримуються тих самих традицій і мови, що й сторіччя тому. Зникла лише велична у своїй красі класична цивілізація майя.
Цивілізація майя почала формуватися у докласичну добу (2000 до н. е. — 250 н. е.), досягла розквіту в класичний період (250—900) і продовжувала існувати в гірській Гватемалі та на Юкатані аж до прибуття конкістадорів.
Майя будували величні кам'яні міста, більшість з яких було залишено ще до прибуття європейців. Станом на початок 1980-х років археологами було відкрито близько 1000 городищ майя та 3000 селищ. Деякі городища, зокрема Паленке, Чічен-Іца та Ушмаль у Мексиці, Тікаль і Кірігуа у Гватемалі, Копан у Гондурасі та Хойя-де-Серен у Сальвадорі включено до переліку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Майя створили розвинену систему ієрогліфічної писемності та розробили оригінальну календарну систему.
Цивілізація майя мала багато спільного з іншими цивілізаціями Месоамерики. Вплив культури майя знаходять в регіонах Мексики на відстані до 1000 км від центру їхнього розповсюдження. Розроблений майя календар використовувався й іншими народами Центральної Америки.
Смерть в релігії майя Згідно з релігією майя, після смерті душа померлого подорожує до підземного царства, або підземного світу, де вона мусить перетнути річку. В цій подорожі душі допомагає безволосий собака (відомий мовою науатль як Xoloitzcuintle). Вони також вірили, що камінь нефрит значно полегшить померлому перехід у той світ. Майя вірили що рай існує на небі, де душі вбитих в бою воїнів (померлих так званою «святою смертю») супроводжують сонце. Як людина жила — добре чи погано не відігравало такої ролі як те, як вона помирала, святою смертю, чи ні. Майя ретельно кваліфікували інші типи святих смертей наступним чином:
смерть жінки при народженні дитини
смерть від втоплення
смерть від самогубства
смерть від прокази
смерть через жертвопринесення
загибель воїна в бою
Майя не вірили в реінкарнацію в традиційному сенсі, проте вважали, що душа померлого народжувалася знову в іншій людині без будь якої згадки про минуле життя.
Людське жертвопринесення Людські жертвопринесення були досить поширені серед майя пост-класичного періоду. При тому вони не були особливістю культури майя, а ймовірно вони прийшли до майя під впливом тольтеків, народу центральної Мексики, звідки, здається людські жертвопринесення поширилися по всій Месоамериці. Причину появи такого явища можна знайти в теорії створення світу і людини, в книзі майя Пополь-Вух. Згідно з віруваннями майя боги створили людину, щоби людина прославляла богів і годувала їх. Боги мали годуватися міфічною речовиною, яка знаходилася в крові й серці людей, яких приносили в жертву.
Практика людського жертвопринесення існувала і в багатьох інших народів і часто була пов'язана з канібалізмом, хоча й не знайдено свідчень канібалізму серед майя. Дуже поширеним було жертвопринесення кров'ю, таке як зображене на фресках в місті Бонампак. На фресках, зокрема зображені представники правлячого класу суспільства майя (як жінки, так і чоловіки), які приносять жертву ріжучи свій язик до крові. Жертвопринесення кров'ю цінилося богами понад усе.
Майя створили розвинену систему ієрогліфічної писемності та розробили оригінальну календарну систему
Згідно з релігією майя, після смерті душа померлого подорожує до підземного царства, або підземного світу, де вона мусить перетнути річку. В цій подорожі душі допомагає безволосий собака (відомий мовою науатль як Xoloitzcuintle). Вони також вірили, що камінь нефрит значно полегшить померлому перехід у той світ. Майя вірили що рай існує на небі, де душі вбитих в бою воїнів (померлих так званою «святою смертю») супроводжують сонце. Як людина жила — добре чи погано не відігравало такої ролі як те, як вона помирала, святою смертю, чи ні. Майя ретельно кваліфікували інші типи святих смертей наступним чином:
Людські жертвопринесення були досить поширені серед майя пост-класичного періоду. При тому вони не були особливістю культури майя, а ймовірно вони прийшли до майя під впливом тольтеків, народу центральної Мексики, звідки, здається людські жертвопринесення поширилися по всій Месоамериці. Причину появи такого явища можна знайти в теорії створення світу і людини, в книзі майя Пополь-Вух. Згідно з віруваннями майя боги створили людину, щоби людина прославляла богів і годувала їх. Боги мали годуватися міфічною речовиною, яка знаходилася в крові й серці людей, яких приносили в жертву.
